Це природа людини - любити того, хто поруч. Навіть странною любовью.

Чекала від роману більшого. І якщо це на даний момент найкращий з творів письменниці, бажання ознайомлюватись з якимось іншим її творінням відпало само собою. Ніби якась яскрава фарба у романі і є, але вона розбавлена до такої міри, що втрачає свій неповторний колір. Дійсно цікавих моментів для "книгоїдів" можна перелічити на пальцях однієї руки (та й то забагато буде). А для "книгоїдів зі стажем" ці моменти будуть навіть передбачені. Але про смаки не сперечаються.

Хороша рецензія, але дуже велика. Великі абзаци. Змушує читати по діагоналі.

Дякую за рецензію, пані Олександро! Повністю з вами згодний, а особливо вірно ви підмітили про молоде вино. Я його виписав набагато краще, але другу версію не розглянули, тож маємо те, що маємо, себто чернетки в палітурці. Доля))
kozhukhov@ukr.net
Напишіть мені, будь-ласка. Є до вас розмова.

Моя бабця живе в Урожі. Можу завірити, що опирі там давно перейшли на самогон.
Прочитав "Слугу з Добромиля" і обовязково придбаю і цей роман. Зачаровує неймовірно.

найкраща з написаних, на мою думку) але подіватимемося, що найкраща таки попереду)))

Найкращий в неї ще попереду. Хіба ні?

Справді хороша рецензія, цілком влучна. Я би тільки сперечалася, чи варто "Слугу з Добромиля" вважати маґічним реалізмом, але, мабуть, то я вже придираюся.)

гарна рецензія. Справді, читаючи "Слугу з Добромиля", занурюєшся у дивовижний світ Галини Пагутяк, відчуєш нитку часу, яку провела авторка між буремними подіями XX століття і середньовіччям. різні історії, різні люди, але один дух.

Нічого, я не помітила. У свідомості кожного цей автор пишеться правильно, а як у літерах - не так важливо.

Деградую: Селінджера.

Дуже рада, що в нас виходить така розмова: для чого пишуться книжки. Я згодна, що матеріалом для створення надзвичайного світу є власні думки й переживання тих, хто нас оточує. Точніше - вони є імпульсами. Але дуже давно один, на жаль, покійний великий романіст учив мене: "Не бери надто близько до серця те, що тебе оточує. Ти ж маєш унікальну здатність: ТВОРИТИ ІНШИЙ СВІТ, навіщо тобі перепускати через свою душу, а потім і через душу читача увесь бруд ЦЬОГО СВІТУ?! Не захоплюйся реальністю, фізіологія будь-чого нікому не цікава". Я йому свято вірю, хоча, звісно, скільки людей, стільки думок. Певна річ: якщо не хочеш, аби читач брав надто близько до серця, то й сам не береш... Ось у чому суть: для автора найважливіше в цій книжечці оте, про що Ви так стисло й точно сказали: "Другорядність - у наших головах". Мене нудить від пієтету перед закордонням, яке спостерігаю, на превеликий жаль, не тільки у обивателів.А решта - декорації дамського роману; якщо маєш намір вийти в такій серії, то мусиш грати за певними правилами, чи не так? Щоб і "свіженько", й не "напряжно"? Жарт, але в кожному жарті, як відомо... Насправді автор не високо цінує цю книжку. Мені дуже шкода, що Ви не прочитаєте роману Ганни Ручай "Смугастий, мов життя" - його, зважаючи на все, не буде надруковано ще багато-багато років... Дякую за розмову, було дуже приємно познайомитися.

Перепрошую, що не списала дослівно, а передала по пам'ті близько до тексту. Якщо це принципово, цитую дослівно: "Щойно починаєш займатися чимось іншим, світ авторки залишає свідомість..." Великої різниці між "відволікаєшся на щось інше" й "починаєш займатися чимось іншим" особисто я не бачу. Від жонглювання словами суть не змінюється. Для мене суть у тому, щоб книга не викликала в читача тривалого негативного переживання, а для Вас?