Сандра Мост ↓
«Жизнь Пи» как задача со многими вероятными
Ольга (анонімно) ↓
«Жизнь Пи» как задача со многими вероятными
Ніка (анонімно) ↓
«Урізька готика» Галини Пагутяк як спрага за іншим буттям
Калісто (анонімно) ↓
«Урізька готика» Галини Пагутяк як спрага за іншим буттям
Наталка Міняйло ↓
Ким має стати Георгій, коли поруч з'являється Євдокія
Олена (анонімно) ↓
Бути почутим як первинний поштовх автора
Денис (анонімно) ↓
Бути почутим як первинний поштовх автора
Сергій Буковський ↓
«Урізька готика» Галини Пагутяк як спрага за іншим буттям
роланд (анонімно) ↓
«Урізька готика» Галини Пагутяк як спрага за іншим буттям
Сергій Буковський ↓
«Урізька готика» Галини Пагутяк як спрага за іншим буттям
В останній порції «Книжечки для дамської сумочки» «Дулібів» вийшов роман Ганни Ручай «Дикі руські пані». Оминати його увагою несправедливо з кількох причин. По-перше, авторка - досвідчена письменниця, це вже її четверта книга. По-друге, він відображає важливі речі й у суспільній площині, і в «суто жіночоукраїнській».
Роман Олександра Левченка «Диявол добра» вийшов у третій підборці серії «Книжечка для дамської сумочки» видавництва «Дуліби». Для жіночої уваги пропонується чоловічий роман. Безумовно, цей твір буде цікавим для жіночої половини, і передусім як приклад чоловічої логіки та способу бачення світу.
Навряд чи цей матеріал є літературною рецензією, бо якщо так, то вона дещо запізніла (роман «Еґоїст»: перша премія на Всеукраїнському літературному конкурсі «Коронація слова»-2002; вийшов 2003 року спочатку у видавництві «Кальварія», 2006 року — у видавництві «Дуліби»). Скоріше, це невелика кармо-психологічна рефлексія з приводу надзвичайної потужності, що втілилася в одному з образів роману. То є неможливість з мого боку залишити поза увагою один з образів, змальованих Мариною Гримич надзвичайно вдало. Тобто без рівних вийшов цей образ. Я маю на увазі жіночий образ Євдокії Ханенко.
«М@йли до Бога» Ярослави Івченко — добрячий привід сказати кілька слів про літературу в цілому. До речі, навряд чи можливо щось додати до такого піару — я маю на увазі саму назву твору, який, незважаючи на жанрову вказівку на обкладинці, важко визначити як роман (практично жодного з критеріїв жанру не дотримано). То є, скоріше, епістолярний збірник, епістолярії в якому мають за адресата Бога, досить фамільярні часом, але спочатку хотілося б поговорити не про це.
Прочитавши ці дві книги, я одразу зрозуміла, що хочу написати статтю у дусі порівняльного аналізу. Як то буває, коли автори пишуть практично на одну тему, але самі про те навіть не здогадуються, тобто працюють самостійно і незалежно. Ідеться про роман Лариси Денисенко «Танці в масках» та повість молодої письменниці Сандри Мост «Ти гратимеш знову і знову...» (книга «Подвійне життя»).
